Консультації


Закон України від 3 жовтня 2019 року № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» визначає основні засади щодо передачі в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Згідно з частиною другою статті 2 цього Закону передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 5 встановлює Етапність передачі майна в оренду державного та комунального майна, що передбачає:
прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду;
внесення інформації про потенційний об’єкт оренди до ЕТС;
прийняття рішення про включення потенційного об’єкта оренди до одного із Переліків;
опублікування інформації про потенційний об’єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС;
розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду;
проведення аукціону на право оренди майна або передача об’єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Слід звернути увагу на те, що частиною другою статті 5 визначено, що Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду визначається Кабінетом Міністрів України.
Також цією статтею встановлено, що Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.
Отже ВАША селищна рада може розробити та затвердити положення про передачу в оренду комунального майна. Таке положення є в багатьох громадах.
Відповідно до статті 6 передбачено положення про Прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду. Частиною другою передбачено деякі аспекти передачі майна в оренду, наприклад в залежності від того, хто є ініціатором оренди майна, в які терміну здійснюється погодження та приймається рішення.
Пропонуємо врахувати, пунктом 29 постанови КМУ від 3 червня 2020 р. № 483 встановлено, що:
29. Не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об’єкти оренди:
майно закладів охорони здоров’я;
майно закладів освіти;
об’єкти соціально-культурного призначення (майно закладів культури, фізичної культури і спорту);
нерухоме майно, в якому розміщені органи державної влади або органи місцевого самоврядування, Збройних Сил, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, правоохоронних органів і органів доходів і зборів;
майно, що було закріплене на праві господарського відання за Національним банком і передане до сфери управління інших державних органів або у комунальну власність або закріплене на праві господарського відання за Національним банком з цільовим функціональним призначенням для зберігання запасів готівки Національного банку та проведення технологічних процесів щодо забезпечення готівкового грошового обігу;
майно, щодо якого відповідним представницьким органом місцевого самоврядування прийняте рішення про його використання за конкретним цільовим призначенням.
Такі об’єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов’язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів.
Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров’я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об’єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об’єктів протягом трьох років (для об’єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п’яти років (для об’єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об’єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Знову ж таки нагадуємо, що вашою громадою може бути затверджене положення про оренду майна з урахуванням норм Закону та постанови КМУ від 3 червня 2020 р. № 483 «Про оренду державного та комунального майна».

2. Ми не рекомендуємо утворювати надавачів соціальних послуг як виконавчі органи ради (їх структурні підрозділи), оскільки в такому випадку орган місцевого самоврядування буде надавати соціальні послуги, а не організовувати їх надання. На сьогодні це не суперечить чинному законодавству, в той же час, доцільніше утворити окремого надавача – підприємство, установу, організацію.



- роботу єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

Процедури переведення не існує. Якщо Положенням визначено, що директор установи призначається на конкурсній основі – необхідно проводити конкурс.

МОН рекомендує для організованого проведення атестації педпрацівників керуватися пунктом 2.3 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом МОН України від 06.10.2010 № 930, яким встановлено, що атестаційні комісії ІІ рівня створюються у відділах освіти районних держадміністрацій, інших підрозділах місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, у підпорядкуванні яких перебувають навчальні заклади.
Прийняття рішень щодо присвоєння педпрацівникам навчальних закладів сіл, селищ, міст, які увійшли до об’єднаних територіальних громад, кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» (про відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії») та/або присвоєння педагогічних звань (про відповідність раніше присвоєним педагогічним званням), тобто рішень, які належать до компетенції атестаційних комісій ІІ рівня, здійснюється атестаційними комісіями органів управління освітою територіальних громад.
Порядок атестації педпрацівників, прийняття рішень щодо яких належить до компетенції атестаційних комісій навчальних закладів, залишився незмінним.


Відповідь на це Ваше питання та відповіді на інші питання щодо алгоритму дій органів та посадових осіб місцевого самоврядування (з урахуванням положень законопроекту 3651-д) розміщені у посібниках, які були підготовлені для допомоги територіальним громадам для ефективної організації діяльності органів місцевого самоврядування після проведення місцевих виборів.