Консультації
За частиною 1 статті 56 закону «Про запобігання корупції» спецперевірка здійснюється стосовно осіб, які претендують на посади, віднесені до посад з підвищеним корупційним ризиком. Посада заступника сільського голови віднесена до таких посад рішенням НАЗК від 17.06.2016 р. № 2.
«Порядок проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком» затверджений постановою КМУ від 25.03.2015 р. № 171.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 зазначеного Порядку, «організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника … органу місцевого самоврядування … на зайняття посади в якому претендує особа…». В даному випадку спецперевірку має організувати сільський голова.
Відповідно до пункту 6 Порядку, спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою претендента на посаду на її проведення за формою згідно з додатком 1 до Порядку, яка подається разом із заявою про призначення.
Відповідно до пункту 21 Порядку, спеціальна перевірка стосовно претендентів на посади в органах місцевого самоврядування, призначення (обрання) чи затвердження на які здійснюється місцевою радою, проводиться відповідно до зазначеного Порядку після їх призначення (обрання) чи затвердження на відповідні посади.
У разі ненадання такою особою у встановлений строк згоди на проведення спеціальної перевірки, її повноваження за відповідною посадою достроково припиняються без припинення повноважень депутата ради. Така особа звільняється з посади без прийняття рішення відповідною радою.
Відповідно до пункту 7 Порядку, спеціальна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 25 календарних днів з дати надання згоди на її проведення.
Для проведення спеціальної перевірки такі особи протягом трьох робочих днів з дня призначення (обрання) чи затвердження подають до органу місцевого самоврядування документи, визначені пунктом 8 Порядку:
1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки;
3) копію паспорта громадянина України;
4) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені;
5) медичну довідку про стан здоров’я за формою, затвердженою МОЗ, щодо перебування на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров’я;
6) копію військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця (для військовослужбовців або військовозобов’язаних);
7) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності);
8) заяву, передбачену частиною першою статті 6 Закону України “Про очищення влади”.
Претендент на посаду подає також декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону України “Про запобігання корупції”, до Національного агентства.
Як визначено пунктом 9 Порядку, перевірка відомостей щодо претендента на посаду під час проведення спеціальної перевірки проводиться:
1) Д(ержавна)С(удова)А(дміністрація) - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності;
2) МВС - щодо наявності судимості, її зняття, погашення;
3) Мін’юстом і НКЦПФР - щодо наявності в особи корпоративних прав;
4) Мін’юстом - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади”, відомостей про претендента на посаду;
5) Національним агентством - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, відомостей про претендента на посаду, а також щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік;
6) МОЗ, відповідним структурним підрозділом обласної держадміністрації - щодо відомостей про стан здоров’я претендента на посаду (в частині перебування на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров’я);
7) МОН, відповідним структурним підрозділом обласної держадміністрації, центральним органом виконавчої влади, якому підпорядкований навчальний заклад, керівником навчального закладу - щодо освіти, наявності у претендента на посаду наукового ступеня, вченого звання;
8) СБУ - щодо наявності в особи допуску до державної таємниці, а також щодо відношення особи до військового обов’язку (в частині персонально-якісного обліку військовозобов’язаних СБУ);
9) Міноборони, військовими комісаріатами областей - щодо відношення особи до військового обов’язку (крім випадків персонально-якісного обліку військовозобов’язаних СБУ).
Як передбачено пунктом 10 Порядку, не пізніше наступного дня після одержання письмової згоди претендента на посаду на проведення спеціальної перевірки сільський голова має надіслати до відповідних державних органів, до компетенції яких належить питання проведення спеціальної перевірки, зазначених у пункті 9 цього Порядку, або до їх територіальних органів (за наявності) запит про перевірку відомостей щодо претендента на посаду за формою згідно з додатком 2 до Порядку.
документів, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 8 цього Порядку, - всім органам (підрозділам), які проводитимуть перевірку відомостей щодо особи;
документів, зазначених у підпунктах 4-8 пункту 8 цього Порядку, - органам (підрозділам), які проводитимуть перевірку відомостей, зазначених у пункті 9 цього Порядку.
Відповідно до пункту 11 Порядку, інформація про результати перевірки, підписана керівником органу, який проводив перевірку, подається у семиденний строк з дати надходження запиту до органу, який надіслав відповідний запит.
Відповідно до пункту 13 Порядку, претендент на посаду, щодо якого за результатами спеціальної перевірки встановлено обставини, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) на посаду, вважається таким, що не пройшов спеціальної перевірки.
Відповідно до пункту 14 Порядку орган, на посаду в якому претендує особа, на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою згідно з додатком 3 до Порядку.
Відповідно до пункту 18 Порядку, довідка про результати спеціальної перевірки додається до документів, поданих претендентом на посаду, або особової справи, якщо прийнято рішення про його призначення (обрання) на посаду.
Відповідно до пункту 19 Порядку, документи, що подані претендентом на посаду для проведення спеціальної перевірки, у разі призначення (обрання) його на посаду передаються для зберігання в особовій справі, а в разі відмови у призначенні (обранні) на посаду повертаються претендентові на посаду під розписку.
Відповідно до пункту 21 Порядку, в разі встановлення за результатами перевірки призначеної (обраної) посадової особи органу місцевого самоврядування обставин, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) чи затвердженні на посаду, повноваження такої особи за відповідною посадою достроково припиняються без припинення повноважень депутата ради. Така особа звільняється з посади без прийняття рішення відповідною радою.
Відповідно до п.5 ч.1 статті 10 закону «Про статус депутатів місцевих рад» депутат повинен визначити місце прийому виборців і вести регулярний прийом.
Таким чином, він сам обирає місце для громадської приймальні. Як із запропонованих йому апаратом, так і інших приміщень.
Відповідно до ч. 4 статті 12, так і з низки інших норм цього закону, органи місцевого самоврядування зобов’язані сприяти депутату в організації прийому громадян.
Чи можуть вони оплачувати приміщення для цього з місцевого бюджету? Підставою для такої оплати може бути ч. 7 статті 16, згідно з якою витрати, пов’язані з проведенням звітів депутатів чи їхніх зустрічей з
виборцями здійснюються за рахунок місцевих бюджетів у межах затверджених на ці цілі видатків.
Але, бачимо, є умова: лише якщо видатки на ці цілі передбачені в місцевому бюджеті.
Якщо таких видатків не передбачено, і рада не погоджується їх передбачати в бюджеті, то, очевидно, депутат має погодитися на ведення прийому виборців у запропонованому радою приміщені комунальної власності, за яке
платити не потрібно.
Відповідно до ч. 5 статті 10 закону «Про статус депутатів місцевих рад», депутат зобов’язаний «розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення». Виходячи з цього, він зобов’язаний «складати на вимогу виборців акти обстеження матеріально-побутових умов, підтверджувати фактичне проживання громадянина тощо», якщо з відповідними зверненнями до нього звертаються виборці, і якщо це забезпечує оперативне вирішення їхніх проблем.
Чинним законом "Про службу в органах місцевого самоврядування" таке не передбачено.
Однак див. закон "Про державну службу", стаття 22 частина 6:
"6. Під час передачі або делегування повноважень і функцій від державного
органу до органу місцевого самоврядування переведення державного службовця
на посаду служби в органах місцевого самоврядування здійснюється без обов’язкового
проведення конкурсу в разі відповідності його професійної компетентності
кваліфікаційним вимогам до відповідної посади та за умови вступу на службу
вперше за результатами конкурсу".
В подібному випадку можна цією нормою скористатися.
Наприклад, утворилася ОТГ, виконавчий орган якої тепер виконує на своїй території функції, які раніше виконувала РДА. Значить службовець, що займався цим в РДА, може бути переведений для виконання тих самих функцій до виконавчого органу ОТГ без конкурсу.
Так, якщо вони є службовцями місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 45 закону "Про запобігання корупції" передбачено подання декларацій особами, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 3 зазначеного Закону. А той пункт 1 включає підпункт "в": "державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування" - без виділення окремих категорій.
Термін "посадова особа місцевого самоврядування" є рівнозначним терміну "службовець місцевого самоврядування".
Пунктом 6 частини 3 Прикінцевих положень до нового закону "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено у підпункті «в» пункту 1 частини третьої закону "Про запобігання корупції" слова «посадові особи місцевого самоврядування» замінити словами «... службовці місцевого самоврядування» .
Після набуття чинності новим законом "Про службу в органах місцевого самоврядування" та розподілу відповідною радою працівників органів місцевого самоврядування на службовців органів місцевого самоврядування і обслуговуючий персонал працівники, віднесені до обслуговуючого персоналу, не повинні будуть заповнювати е-декларацій.
Закон про місцеве самоврядування, зокрема частина 7 статті 51 не передбачає обмежень і заборон щодо сумісництва для членів виконавчого комітету, які не працюють у ньому на постійній основі.
Отож, на нашу думку, депутат районної чи обласної ради може бути членом виконавчого комітету ради ОТГ, якщо він не є штатним працівником цього виконавчого комітету.
Відповідно до частини 3 статті 51 закону "Про місцеве самоврядування в Україні" заступник голови є членом виконавчого комітету ради за посадою.
Відповідно до частини 7 тієї самої статті на заступника голови, як на члена виконавчого комітету, що працює у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою
(діяльністю), встановлені цим же Законом для сільського, селищного, міського голови.
Відповідно до частини 4 статті 12 того ж закону сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради.
Отже, й заступник не може бути депутатом будь-якої ради.
І особа, погодившись стати заступником сільського, селищного, міського голови, має скласти мандат депутата районої чи обласної ради.
Відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" "члени сім’ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;".
Норма не передбачає винятків для членів сім'ї, які проживають окремо. Таким чином, вважаємо, дані про таких осіб потрібно вносити в декларацію.
Законом України від 11 липня 2002 року №93-IV «Про статус депутатів місцевих рад», визначено, що депутат місцевої ради (сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної) є повноважним і рівноправним членом відповідної ради – представницького органу місцевого самоврядування. Разом з цим, статтею 16 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Порядком застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1452 передбачено, що відповідальна особа установи забезпечує, зокрема, подання до акредитованого центру сертифікації ключів (далі – АЦСК) інформації, необхідної для отримання послуг, пов’язаних з електронним цифровим підписом.
Таким чином, надання АЦСК ІДД ДФС (Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Державної фіскальної служби) послуг електронного цифрового підпису депутатам місцевої ради (сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної) здійснюється через відповідальну особу, визначену окремим розпорядженням голови (керівника) такої ради.
Детальну інформацію щодо порядку отримання послуг електронного цифрового підпису органами місцевого самоврядування можна переглянути тут: http://acskidd.gov.ua/reglament#k61
Асоціація міст України дотримується наступної позиції стосовно звернень правоохоронних органів до органів місцевого самоврядування щодо надання документів.
Відповідно до частини другого статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто правоохоронний орган звертаючись до органу місцевого самоврядування щодо надання документів повинен чітко вказати відповідну норму закону, якою він керується. У свою чергу орган місцевого самоврядування повинен надати відповідні документи у порядку та обсязі встановленому законом.
Найчастіше відповідні питання виникають щодо звернень прокуратури, яка раніше мала функцію загального нагляду за дотриманням законодавства. На сьогодні пунктом 2 частини першої статті 2, частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених вказаним Законом. Це єдина функція прокуратури, яка може супроводжуватися витребуванням документів від органів місцевого самоврядування. Частинами другою та третою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено умови, що є обов’язковими для здійснення такої функції:
1) представництво в суді інтересів фізичної особи здійснюється лише у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист;
2) представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до абзаців першого-другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Абзацами п’ятим-сьомим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено лише два винятки, коли прокуратура може витребувати та отримувати матеріали та їх копії від органу місцевого самоврядування:
1) якщо орган місцевого самоврядування є суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження захисту законних інтересів держави, і виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді (нездійснення або неналежне здійснення повноважень суб’єкта владних повноважень);
2) у разі відсутності суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва.
Тобто звернення прокуратури повинно стосуватися лише встановлення наявності підстав для представництва, що вказані у частинах другій та третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для конкретної справи.
Отже якщо звернення прокуратури не відповідає вищенаведеним вимогам, то цілком правомірною буде відмова органу місцевого самоврядування у наданні запитаних документів прокуратурі на час до надання нею належного правового обґрунтування такого звернення, наявності обґрунтування необхідності встановлення підстав для представництва. Якщо вказані вимоги будуть виконані, то звернення підлягає виконанню у обсязі, який є необхідним для звернення до суду для встановлення такого представництва.
